Шавлія лікарська - багаторічний напівчагарник сімейства ясноткові (губоцвіті), має потужне дерев'янисте стебло, сильномочкувату кореневу систему. Висота стебла досягає 80 см. Листя супротивне, довгасто-яйцевидне, черешкове, зморшкувате, опушене. Квітки на коротких квітконіжках зібрані в несправжні мутовки, за забарвленням від синьо-фіолетових до світло-рожевих. Плід – сухий горішок. Насіння майже округле, гладке, чорне або чорно-бурого кольору. Цвіте на другий рік життя у травні — червні, насіння дозріває у серпні. Рослина - хороший медонос, запилюється бджолами та джмелями.

Шавлія відноситься до теплолюбних, посухостійких, світлолюбних рослин. Зимостійкість їх невисока, в районах з холодною та безсніжною зимою вони вимерзають. У південних районах країни шавлія вирощується як багаторічна культура (4-6 років на одному місці), у північних - найчастіше як однорічна. Але з укриттям рослин на зиму в Нечорноземній зоні може вирощуватись як дво-трирічна культура. Розмножується насінням. У перший рік росте повільно, утворюючи невелику кількість облистнених пагонів. Починаючи з другого року на рослині утворюється до ста добре облистнених пагонів.